7 грудня стартував у прокаті український повнометражний художній фільм «Кіборги. Герої не вмирають». За режисурою Ахтема Сеїтаблаєва та за сценарієм Наталії Ворожбит про оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі.

Два тижні не міг наважитись піти до кінотеатру і ще тиждень був необхідний, щоб вщухли емоції після перегляду картини для написання цих рядків. Спробую викласти кілька слів про побачене та найголовніше — передати свої і не тільки свої відчуття.

Сюжет

Сценарій написаний Наталією Ворожбит — болюча тема для кожного українця, адже попри те, що більшість з нас намагаються жити «нормальним життям» на території України вже 3 роки йде війна. Для когось вона далека, хтось чує далекі залпи Градів та Смерчів, хтось живе далеко від батьківської оселі, бо там небезпечно. Та сам фільм розповідає про тих, хто поїхав далеко від свого дому — туди, де небезпечно, щоб захистити свою Країну.

Україна, 2014 рік. Вони тримають Донецький аеропорт імені Сергія Прокоф’єва тоді, коли ворожі сили перевершують їх чисельно в рази. Більше того, вороги вже повідомили про захоплення стратегічного об’єкта. Українці 4 місяці вже утримують об’єкт, і поки в них вірять ті, хто чекає їх вдома, вони будуть стояти до кінця. Стратегічна група вперше прибуває на аеропорт і готова 2 тижні захищати свою країну саме тут. Це місце зведе разом музиканта, сина багатих людей, кадрового офіцера та простих хлопців, які хочуть тільки одного – щоб їх країна була надійно захищена, щоб їх мами, дружини, дівчата і сестри були в безпеці.

У фільмі ми чуємо філософські запитання:

  • Навіщо ти тут?
  • За що ти воюєш?
  • За що ти любиш Україну?
  • Що для тебе Україна?
  • Що ти відчуваєш, коли вбиваєш людей?
  • Що привело тебе в цей аеропорт і що змушує битися?
  • Чому не йдеш?

І подекуди це виглядає надто пафосно і не життєво — та все ж не слід забувати, що це кіно. Ці та багато інших питань герої задають один одному і разом з глядачами шукають на них відповіді. У кожного героя свої відповіді, і, треба сказати, тут дуже якісно, чутливо перебрані справжні збірні образи українських солдатів і добровольців. Хтось мстить за себе, а хтось – за сина. Хтось виправляє свої життєві помилки, а хтось – чужі історичні. Хтось просто дав присягу і дивується: «А що, цього мало?» Фільм піднімає багато гострих тем, розглядаючи їх з різних сторін. Завдяки цьому авторам вдалося створити щось унікальне — відобразити на екрані проміжний, переломний момент сучасної України, яка формує нову свідомість і знаходиться на новому етапі свого становлення.

Актори та їх герої

Всі герої — збірні образи, взяті з реальних бійців. Деякі з них розповіли про себе самі, інші, яких вже немає в живих, відтворені за спогадами своїх товаришів. «У мені живе, напевно, сотні півтори історій … Я знаю цих людей, мені не довелося щось вигадувати. Ці люди абсолютно реальні, я багато їх слухала і ось так народилися їхні образи», — поділилася Наталя Ворожбит.

Підбір та опрацювання образів – взагалі дуже сильна річ цього сценарію. Думаю, майже кожен, хто пройшов цю війну, з подивом впізнає свої риси в тому чи іншому герої, почує з його вуст свої слова.

Фото зі зйомок

Герої «Кіборгів» і справді вийшли реалістичними. Сім ключових персонажів, з якими глядач проводить без малого два тижні екранних подій, не залишають байдужими, змушуючи проживати з ними кожен момент. Вони як ніхто інший гостро відчувають ціну життя, захоплюючи і вражаючи настільки, що не повірити в їхнє існування просто неможливо. Вони живі і природні, злі, колючі, часом не справляються, але не бажають відступати. Природно, подібної правдоподібності не вдалося б досягти без майстерного перевтілення виконавців головних ролей Романа Ясинівського («Гід»), Макара Тихомирова («Мажор», Антон Ясінський), В’ячеслава Довженко («Серпень»), Віктора Жданова («Старий»), Андрія Ісаєнко («Субота»), Олександра Піскунова («Марс») та Костянтина Темляка («Псих»). Герої фільму являють собою набір архітипів, представників різних частин України, соціальних і культурних груп. Україномовний хлопчина з позивним «Мажор» — із багатої київської сім’ї, а поза тим — видатний музикант (чий образ списаний із хлопця, що грав на Майдані під час Революції гідності). Його командир — «Серпень», чоловік біля сорока —  вчитель історії Із Західної України (його  прототип — «Богема», справжній оборонець аеропорту, чий позивний пішов від його професії актора й режисера). Ще старший за «Серпня» — десь 60-річний доброволець на ім’я Коля, позивний «Старий» — селянин з-під Полтави, що розмовляє суржиком. Натомість солдат із позивним «Субота» — російськомовний, як і інші два герої фільму, «Гід» і «Псих».

Кожен образ надзвичайно цікавий, своєрідний та демонструє, що незважаючи на різні погляди, вік, цінності та мову — Україна єдина держава.

Втілення

За задумом творців, «Кіборги» — це не видовищний блокбастер, насичений бойовими сценами і дорогими спецефектами. Фільм більше насичений діалогами, а не стріляниною. Це я б назвав військовою психологічною драмою. Та все ж всі бойові дії виконані на достойному рівні та не викликають почуття дисонансу. Дуже вдало передано певний сумбур під час бою, адже під обстрілами важко зорієнтуватись. Також був вдало переданий «чорний» гумор та гумор взагалі, без нього дуже важко довго перебувати в тих стресових ситуаціях які постійно тримають в напрузі героїв картини та всіх військовослужбовців які перебувають на передній лінії зіткнення з ворогом. Також дуже реалістично було передано в стрічці побут створений руками самих воїнів, нестатутність обмундирування (тут присутні і український «піксель» і «бундесівська» форма з двома флажками німецьким та українським та британьський «мультикам»), звичайна двомовність та багатогранність людей яких звела між собою війна. Трохи бракувало «бойового суржику» в бойових сценах, але то таке:).

Чи реалістичний фільм в бойових епізодах? Досвід війни у ​​кожного свій, і хтось впізнає, що відбувається, а хтось буде кричати: «Та не так все було!». Реальні «кіборги» на прем’єрі не могли стримати сліз. Мені, наприклад, здавалося, що бій весь час відображається на неприродно близьких дистанціях, а вже сцена танкового протистояння, де один український танк з капоніра влаштовує жорстоку «матумбу» гарній парі взводів сепаратистської бронетехніки — і зовсім фу так знімати. Поки я не дізнався, що ось цей епізод — як раз по реальному бою легендарного «Адама», за який він отримав найвищу державну нагороду Золоту зірку Героя. Реальність не завжди реалістична. Деякі глядачі говорили, що в фільмі занадто багато філософських діалогів, але мені так зовсім не видається. Можливо тільки, герої фільму трохи більше говорять про те, про що реальні герої багато і важко мовчать. На війні не говорять про війну, та й після війни бійці не хочуть говорити про війну.

Ворог не показаний як натовп «орків», так само як і «свої» — далеко не світлі ельфи і не піонери-герої. Ідейні сепаратисти досить чітко розділені з «іхтамнєтамі» — відразу зрозуміло, що у них різні цілі, завдання і, знову-таки, мотивація. З деякими намагаються говорити, але лише роззброївши. З деякими не намагаються. Таке життя, така війна.

Цікаві факти про «Кіборги»

Автор книги «Аеропорт» Сергій Лойко звинувачував авторів фільму в плагіаті, вказуючи на ряд збігів, проте згодом, опісля заперечень з боку Максима Музики та Леоніда Кантера, вибачився за свої висловлювання.

За результатами глядацького голосування, фільм «Кіборги» отримав нагороду «Скіфський олень» на кінофестивалі «Молодість» у Верховині.

Під час львівського допрем’єрного показу подивитись картину захотіло так багато глядачів, що адміністрації кінотеатру довелось показувати фільм додатково. Загалом фільм йшов відразу у чотирьох залах. В Дніпрі до прем’єри фільм захотіло побачити ще більше глядачів — показ відбувався у шістьох залах. Такого ажіотажу не бачило до цього жодне інше українське кіно.

Зйомки розпочалися 9 лютого 2017 року на знімальному майданчику, що був розташований у селі Крюківщина Київської області. Частина матеріалів була відзнята на Гончарівському полігоні (сцени танкових боїв), а на злітно-посадковій смузі запасного Чернігівського аеродрому — екстер’єр аеропорту. Зйомки тривали до квітня 2017 року.

Зображення взято з офіційної сторінки facebook фільму

Двоповерхову декорацію, котра була на київському павільйоні, спочатку збудували, а потім руйнували, бо у фільмі це зруйнований аеропорт.

Загальний бюджет стрічки склав 47 мільйонів гривень, майже половина з них – державні кошти.

Благодійна акція

Знімальна група та вся команда фільму «Кіборги» та фонд «Повернись живим» організували ініціативу #ЯНебайдужий!. У рамках ініціативи з кожного квитка, придбаного на фільм, 5 гривень будуть перераховані на допомогу сім’ям загиблих у боях за Донецький аеропорт.

Зображення взято з офіційної сторінки facebook фільму

Щоб підтримати ініціативу (на ваш вибір):

  1. Розмістіть картинку у вашій соцмережі з текстом: Я йду на #Кіборги і цим підтримую ініціативу #ЯНебайдужий! Не будь байдужим, розкажи про це друзям. До зустрічі #7грудняукіно!
  2. Розкажіть, що для Вас бути не байдужим. Розмістіть картинку і свою історію в соцмережах з хештегами #ЯНебайдужий #Кіборги #7грудняукіно.

Якщо Ви вже бачили цей фільм, то пишіть про свої враження в коментарях. А якщо досі вагаєтесь чи варто йти, то облиште сумніви — фільм надзвичайний. Переглянувши його в кінотеатрі ви не лише підтримаєте український кінематограф, а й реально допоможете сім’ям загиблих у боях за Донецький аеропорт воїнам АТО.

Фільм дає те, що від нього вимагалося: відчуття піднесення, гордощів за наших бійців, таких різних, але своїх. Одночасно він несе гуманістичне послання, дуже європейське послання про українців, які хоч і воюють, але не люблять цього. Не має сумніву у глядацькому потенціалі фільму — він дуже потрібний тепер, він здатний підживити ідею й дух.

Велика подяка за участь в написанні статті учаснику бойових дій, сержанту оперативного резерву ЗСУ Олександру Тимошенко.


Залишити відповідь

Будь ласка, введіть свій коментар
Будь ласка, введідь своє ім'я тут